ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н. – шістьдесятпятьрічный науковець

Ревіталізачный процес Русинів по Новембрї 1989, історіками означованый як третє народне возроджіня, отворив наново недорїшены вопросы з минулости, а то передушыткым ідеолоґічный вопрос, з котрым суть тїсно звязаны вопросы ідентіты і языка Русинів. На них попробовали дати якнайкомпетентнїшу одповідь языкознателї і історіци занимаючі ся народностнов меншынов Русинів як на Словеньску, так і в цїлім карпатьскім ареалї, котрый Русины заселяють в рамках розлічных держав. Єдным з такых історіків є і ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н., котрый ся історіов Русинів і їх розвитком занимать уж веце як дві десяткы років. Кінцём минулого року – 6. децембра 2014 ославив округлый юбілей – 65 років. В неформалній бісїдї му дали пару вопросів, на котры нам з прецізностёв ёму властнов одповів. На основі того взникло слїдуюче інтервю.

• Словеньска академія наук (САН) є найкомпетентнїша і найрепрезентатівнїша інштітуція в рамках Словеньска, а вы сьте єй довгорічным працовником. Наісто і тот факт давать Вашым роботам пунц істой важности, престижности, а самособов, і вірогодности.  Якы были Вашы зачаткы в тій інштітуції? Одколи сьте ся зачали занимати проблематіков Русинів компактно жыючіх на северовыходї Словеньска і їх розвитком?

– В Сполоченьсконаучнім інштітутї САН в Кошіцях роблю од 1. марца 1985, то значіть уж скоро 30 років. К выскуму русиньской меншыны єм ся дістав нагодно. Інштітут ся тогды занимав двома округами проблемів, котры ся тогдышнїм політічным і штатным орґанам відїли быти важны, главно з погляду будучого розвитку. Были то народностны меншыны, а другым округом інтересу была молодеж з аспекту єй годнотовой орьєнтації. Як історік єм быв зарядженый до тіму про етнічны меншыны, хоць в першых місяцях єм ся пріорітно занимав повнїнём уставной задачі, котра ся дотыкала розвитку черезгранічной сполупрацы міджі выходным Словеньском і сусїднїма реґіонами Польска, Мадярьска і СССР. Наш тім ся в рамках штатного плану основного выскуму занимав вопросами розвитку мадярьской і україньской народности. Ромска і нїмецька меншына ся стали частёв планів оддїліня аж в наслїдуючіх роках. По мадярьскы єм не знав, зато моёв задачов было робити выскум україньской народностной меншыны на Словеньску в періодї соціалізму, то значіть по роцї 1948. Якраз через выслїдкы выскуму невыразной народной ідентіфікації україньской меншыны на Словеньску єм ся дістав к проблематіцї Русинів, хоць офіціално Русины в тім часї не єствовали. Русиньску ідентіту части жытельства северовыходных окресів Словеньска єм назначовав уж в першых розсяглїшых штудіях, котры вышли в зборниках в Кошіцях і в Опаві в роцї 1989.

• Вызнати ся в помірно комплікованім розвитку народностной меншыны, котра нїґда в минулости не мала властну політічну формацію, з помочов котрой бы быв єй розвиток простїшый, наісто не было легке. Властно, в періодї соціалізму то была про Вас нештандартна сітуація, бо кажда далша меншына жыюча в тогдышнїм Чеськословеньску мала свою „матерьску державу“, ку котрій інкліновала, котра бы была єй підпоров кідь уж не матеріалнов, та холем моралнов. Може і зато тогдышнїй режім вырїшыв долю Русинів так, же і їм „придїлив“ матерьску  державу – Україньску ССР.  Парадоксно, Русины (або холем векшына з них) ся з таков підпоров не стотожнили.  З того погляду было дость компліковане інтерпретовати їх розвиток якраз в періодї соціалізму. Не завідїли сьте вашым колеґам, котры мали „на старости“ може менше компліковану народность – Булгарів, Мадярів...?

– Екзістенція матерьского штату мать істый вплив на статус народностной меншыны за ёго граніцями, він але не є вырїшалный а тыж не все платить, же  тот вплив є позітівный. Історія і сучасность то єднозначно доказують. Омного векше значіня мать позіція офіціалных штруктур к даній меншынї, характер політічного режіму, розуміня етніціты в сполочности, затоже они становлюють конкретный тіп меншыновой політікы. Тот може быти лібералный, штандартный, але і рештрікчный, асімілачный, докінця може мати аж ґеноцідный характер.

Аналізовати і інтерпретовати розвиток Русинів за соціалізму в Чеськословеньску ся не дало, бо Русины ся будь голосили за Словаків, або зачали акцептовати формално україньску народность. Мож было слїдовати статус і розвиток україньской міноріты. Стачіло лем не закрывати факты о україньскых школах, о народній свідомости, о културных інштітуціах або о взнику і розвитку КСУТ-у і заєдно попробовати їх лоґічным способом высвітлити. Покы іде о выскум етнічных меншын, бадатель сі не мать барз з чого выберати, затоже кажда з них ся розвивать роздїлно, мать шпеціфічны проблемы у своїм розвитку, о котрых сі справила думать, же суть найкомплікованїшы. Кажда міноріта мала в минулости, а мать і в сучасности, даякы тяжкости і травмы, інакше бы не было што скумати і аналізовати, хоць тоты тяжкости суть дость роздїлны. У мадярьской меншыны, наприклад, домінує єй політічный розмір, у Ромів соціалный, у Русинів і Українцїв ідеолоґічный, у Жыдів набоженьскый, у Німцїв зась домінує історічный аспект.

• Ваш професіоналный жывот є тїсно звязаный з Русинами. Може є то кус сімболічне, же при Вашім 60-річнім жывотнім юбілею, котрый бы мож было характерізовати як істый верьх Вашой карьєры, пририхтовали сьте і книжно выдати довгорічну роботу над проблематіков Русинів – єдного із старых славяньскых народів Европы. Так вышла у Вашім авторстві моноґрафія Капітолы з історії Русинів на Словеньску – од найстаршых часів аж по рік 1989. Попробуйте в короткости представити тоту публікацію.

– Є правда, же свою путь історіка єм тужыв закінчіти моноґрафіов, котра бы была научнов сінтезов історії Русинів на Словеньску. Жывотный юбілей, котрый сьте спомянули, ня якось несподївав. Пришов барз скоро. Така робота собі выжадує проштудовати стовкы історічных публікацій і штудій. Потім бодай лем алтернатівно одповісти на множество доднесь отвореных вопросів і до року 1945 в повній мірї до выскумного простору загорнути і бывшы підкарпатьскы жупы, котры суть днесь сучастёв Україны. Такы задачі є прото барз тяжко одповідно сповнити попри повнім робочім затяжіню в Академії, а в послїднїх роках і при повнїню педаґоґічных повинностей в Інштітутї русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові. Видить ся мі, же тот план буде мочі быти зреалізованый досправды аж у пензії.

Зато у 2009 роцї вышла лем научно-популарна верзія планованой сінтезы, котра презентує скорше лем нарис історії Русинів од найстаршых часів по новемброву револуцію 1989. Публікація має 19 частей, хоць найвеце простору єм дав періоду 20. стороча. Намагав єм ся зарядити розвиток русиньского етніка до даного історічного простору, абы не доходило к скреслёваню реаліты. Не заходжу до подробностей, але притім єм історію Русинів не хотїв зъєднодушыти.

• По акредітації бакаларьского і маґістерьского штудійного проґраму русиньскый язык і література на Пряшівскій універзітї в Пряшові взникла попершыраз в новодобій історії Русинів можность презентовати їх історію перед штудентами в нескресленій подобі. Тоты інформації передаєте штудентам якраз Вы.  Было бы інтересне знати, яку форму сьте сі зволили – ці порівнованя з тзв. передреволучнов варіантов (проблематіка термінолоґії Русин, Українець, але і высвітлёваня допаду такой термінолоґії у шыршім контекстї, респ. тенденції споїня тых народностей через назву „Русин-Українець“), або сьте выбрали даякый інакшый способ інтерпретації? Як на Вашы лекції реаґують штуденты?

– Можность выкладати і штудовати історію Русинів, і хоць скорїше в інформатівнім розсягу, є барз важный момент, а то як про актерів, так і про конзументів історічных дісціплін в рамках того штудійного проґраму. Літературы, хоць єй значна часть взникла в минулости, є релатівно дость. Історічны факты ся не змінили, треба їх лем збавити будьякой ідеолоґії і называти річі правыма менами. Зато не можеме бісїдовати о Українцях на Словеньску перед взником Чеськословеньска, ани о Русинах в періодї Руськой маркы, так як не можеме бісїдовати о Словаках в періодї Самовой або Великоморавской імперії. Терміны мають одбивати реаліту, не актуалны ідеолоґічны концепції. Припад Русинів і Українцїв по обидвох боках Карпат є комплікованїшый тым, же они мають єднаке – выходославяньске походжіня, зъєдинять їх выходне хрістіанство, близкый язык як і дакотры културны сеґменты, хоць наслїдком історічных прічін не сплинули в єден етнічный цїлок. Сітуацію іщі комплікує факт, же самотна назва Русин мать тыж свою історію. В другій половинї 19. стороча ся тот термін хосновав у Галічі і Буковинї на означіня праві той части народовцїв, котры одмітовали русофільску орьєнтацію і были прихыленцями україньской народной ідентіты.

Покы іде о выклад історії Русинів штудентам, термінолоґію сі выяснюєме такой на зачатку – в рамках першой лекції. Штудентам бы мало быти ясне, коли може быти бісїда лем о Русинах, коли треба вжыти термін Українець, а коли треба споминати Русинів і Українцїв. Тыж бы мали розуміти, же назва „Русины-Українцї“ є політічный термін, а термін „Русины/Українцї“ зась научна конштрукція. Кідь уж бісїдуєме о штудентах, видить ся мі, же історія Русинів їх заінтересовала, хоць ани в тім одношіню собі не мож робити великы ілузії.

• О Вас знаме, же сьте необычайно прецізный, але і продуктівный автор научных публікацій. Якы суть далшы планы у Вашім професіоналнім заміряню?

– В области етноісторії, главно покы ся дотыкать сучасности, є прісность і коректоность выядрёваня неминучім условіём. Нераз ся стало, же єм над єдным словом або словным споїнём думав і дакілько минут, може веце як поет, котрый складать віршы. Етнічна ідентіта є барз чутливе дїло, з котрым не мож нарабляти любовольно. Народностна приналежность є дїлом чести і внуторного пересвідчіня каждого чоловіка, на котру мать право і котру му не може нихто – ани політіци, ани учены силовати.

Што ся тыкать моїх планів, о тых перспектівных єм уж дашто прозрадив. Чекають ня але задачі, котры не знесуть одкладованя. Не мам спрацовану а ани опубліковану векшыну выслїдків архівного выскуму, котрый єм зреалізовав на Словеньску, в Празї, на Українї і в Польску і котры ся односять к історії Русинів і Українцїв в карпатьскім просторї в 20. сторочу. Вєдно з ПаедДр. М. Ґайдошом, к. н., і Мґр. А. Мушинком, ПгД., сьме в рамках ґрантовых проєктів позберали много копій архівных документів, котры треба ушорити і публіковати. Жаль, часто хыбить час, а скоро все – фінанції. Правда, і дале бы єм хотїв брати участь на педаґоґічнім, експертізнім і популарізачнім процесї.

Нашому юбілантови жычіме, жебы ся му планы подарило зреалізовати, а к тому міцне здравя, много сил і оптімізму в ёго професіоналнім, але і особнім жывотї.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, Інштітут русиньского языка і културы ПУ, фотка: А. З.