Мефодiй Трохановскый, автор першого лемківского букваря – 130. річниця народжiня

5. мая 2015 минуло 130 років од дня, коли народив ся Мефодій Трохановскый, учітель, політічный і сполоченьскый діятель і автор першых лемківскых букварів і чітанок про дїти.

Мефодій Трохановскый народив ся 5. мая 1885 р. у Білцаревій на Лемковинї, на севоро-западнім окраю Карпатьской Руси. По скінчіню Учітельской семінарії в Кроснї учітелёвав у селї Угрин. В 1913 р. оженив ся з Констанціов Дуркот, дівков вызнамного русиньского діятеля і ґрекокатолицького священика о. Іоана Дуркота.

Перед І. світовов войнов і по єй выбуху – то початок терору зо стороны австро-угорьскых властей і їх україньскых прихыльників, котры фалошно пересвідчовали о тім, же цїла Лемковина была заселена шпіонами Росії – штату, будучого безпосереднёго противника Австро-Угорьска

у воєньскім конфліктї. З тым звязана і русиньска траґедія – Талерґоф і велё заінсценіованых процесів (наприклад, процес о. Максима Сандовіча і пізніша ёго смерть в Ґорлицях, першый і другый віденьскы процесы, в котрых охочо проти Русинам свідчіли україньскы діятелї, як Кост Левицкый, котрий потім сполупрацовав тыж із гітлерівцями, Кіріл Студиньскый ці Ярослав Веселовскый, редактор україньского „Діла”).

Траґічны подіі початку ХХ. стороча не обминули і Мефодія Трохановского. По выбуху І. світовой войны, 4. авґуста 1914 р., быв арештованый і мученый в арештах спершу в Новім Сончу, пак у Вадовицях, а 12. септембра высланый до концентрачного лаґру в Талерґофі. Одтамале 30. мая 1915 р. был перевезеный до арешту віденьского ґарнізону, де в другім віденьскім процесї, котрый проходив од 4. септембра 1916 р. до 17. фебруара 1917 р., вєдно з іншыма Лемками: о. Гавриілом Гнатышаком (не дочекав кінця процесу, бо вмер, замученый в арештї), Димітріём Вислоцькым (знаный шырше як Ванё Гунянка), Семаном Буликом, Др. Ярославом Сёкалом, о. Романом Прислопскым, Іваном Андрейком, Теодором Мохнацькым, Александром Миляничом, о Феодосіём Дуркотом, Миколаём Громосяком (пізнїшым міністром рольництва Руской народной републікы Лемків) і другыма діятелями з Галичіны і Буковины, быв обвиненый зо здрады австро-угорьской державы, за то, же:

“… до 26. червця 1914 р. і по оголошыню загальной мобілізациі, 31. липця 1914 р, оставали членами ріжных русофільскых обществ в Галичыні і Буковині, а свойом діяльністю і русофільском пропаґандом рыхтували одорваня спомненых земель та части Мадяр од Австро-Мадярской імпериі, підтримували внутрішню небезпеку для державы і провокували внутрішній бунт.”

Окрем Мефодія Трохановского, і шість іншых одсуджены были на смерть обісінём, але на основі амнестії нового імператора Карла І. з весны 1917 р., обвинены в другім віденьскым процесї были спасены од смерти, а кару замінили їм на дожывотный арешт. Аж по войнї вернули ся домів.

Конець І. світовой войны і з ним конець австро-угорськой імперії – то велика зміна на політічній мапі Европы. Подля принціпів америцького презідента Томаса В. Вілсона „о самостановлїню народів” і Русины зачінають думати о своїй політічній будучности. Мефодій Трохановскый актівно діє за основаня русиньской державы. Остає основателём і членом Руской рады в Криніцї, котра потім входить до складу, основаной кінцём 1918 рока, Руской народной републікы Лемків. Але новооснована держава – ІІ. Польска републіка хотїла забыти Лемкам запропоновану Вілсоном пробу самостановлїня, бо як чітаме в тайным документсах поліції в Новім Сончу з 24. юла 1921 р., ґрекокатолицькы священици о. Юліан Сембратовіч і о. Еміліан Венгриновіч вєдно з Методіём Трохановскым были обвинены, хоць про то не было причіны, як „рускы фанатікы“, котры занимяють ся антидержавнов політіков.

Далше діятельство Мефодія Трохановского в міджівоєннім періодїі то орґанізація русиньского фестівалу в Криніцї (1930) і посвячіня памятного Талерґофского хреста, што было причінов  величезной маніфестації, в котрій взяло участь высше два тісяч людей, і аґітація до закладаня Лемками своїх різных склепів, або різного роду асоціацій, в тім і банково-кредітовых, але тыж до сполоченьского і політічного діяльства.

З нагоды многых стріч Мефодій Трохановскый фурт бісїдовав о небезпецї украінізації Лемків, а охраном перед нёв може быти лем освіта і едукація і розвиток лемківского языка і културы. В октобрї 1932 р. тото дїло было піднимано на стрічі русиньскых діятелїв у Ґорлицях, што было початком до основаня о рік в Саноку, 8. децембра 1933 р., такой рівно 15 років по основаню Руской народной републікы Лемків, першой в історії орґанізації русиньскыго напряму – „Лемко Союз“, котрый выдавав тыж новинкы Лемко (єй шефредактором быв М. Трохановскый а выдавана была в Новім Сончу 1934 року, Криніцї в роках 1934 – 1936 і у Львові в роках 1936 –1939). Тота орґанізація ясно сопротивляла ся україньскій пропаґандї і аґітації в церьквах і школах, домагала ся од церьковных властей выдїлїня окремой (од насыченого україньскым націоналізмом єпіскопством у Перемышлю) єпархії, што ся подарило в 1934 р. за помочі Апостольской адміністрації Лемковины.

Як єден з вызначных діятелїв Лемко союзу, Мефодій Трохановскый причінив о заведжіня лемківского языка до шкіл (1933 р.). Сам быв автором першых учебників про дїти. Спід ёго рукы вышли „Буквар. Перша книжечка для народных школ“ (1935 р.) і „Чытанка. Друга книжечка для народных школ“ (1936 р.). Попри тім, зачынаючі од школьского рока 1934/35, М. Трохановскый быв ініціатором курсів про учітелїів лемківского языка в Учітельскій семінарії в Старім Сончу.

Хоць Лемко союз ясно підкреслёвав лоялность ку державі, в котрій жыють Русины-Лемкы, і мають окрему од україньской, але тыж русофілской, ідеолоґію,

утведжаючі модерный русиньскый народный напрям, од 1936 р. власти ІІ. Польской републікы помалы зачали ся одвертати од лемківскых снажінь і помочі в едукації Лемків, замінюючі русиньскых учітелїв на Лемковинї Поляками, што было причінов делеґацій до Варшавы і протестів зо стороны Мефодія Трохановского, котрый помагав тыж стрічі зо самым премєром.

Лемківскы мрії і надії скінчіли такой із выбухом ІІ. світовой войны. Націсты і їх помічници (даколи тоты самы, што почас І. світовой войны „помагали” австро-угорьскым властям нищіти вшытко, што русиньске) вводять новы порядкы і правилны ідеолоґіі, хоць подібныма методами.

21. юна 1941 р. Мефодій Трохановскый є арештованый гітлерівцями, бо зась ся находить в списку, сотвореным зась україньскыма діятелями, помагаючіма націстам контролёвати русиньске етнічне общество, лем теперь не явить ся антиавстрійскым, антипольскый, лем – як ся вказує – просвітьскы. Вєдно з іншыма лемківскыма діятелями до кінця войны находить ся в арештї в Кєльцях.

В 1944 р. выходить з німецькой, але іде до совєтьской неволї, арештованый через НКВД. Ёго нелегкый жывот продовжує у наступній  русинькій траґедії ХХ. стороча – неславній акції „Вісла”. Вєдно з родинов є выселеный до Вроцлавы, де занедовго вмерать 15. фебруара 1948 р.