В Ужгородї выдали книжку на „славяньскім есперанто“

Нова книжка фолклору Марморощиныпоможе лїпшепорозуміти місце і роль русиньства в сучаснім державотворчім процесї України. Недавно в Ужгородїбыла выдана книжка „Фольклор підкарпатських русинів Мараморощини“, авторами якойсуть Михайло КеміньіМихайло Завадяк.

Выданя містить в собі найвеце знамы прислївя, гаданкы, крылаты высловы, фразеолоґізмы, тексты народных пісень, котры дотеперь єствують в тій частїПідкарпатя, якаперед тым входила до Мараморошского комітату. Книжка мать послужыти шырокому колу чітателїв, а главно про тых, хто ся інтересує жывотом нашых предків, їх языково-етнічнымаі културныма здобытями.

Значінятого зборникатреба позітівно оцїнити. Тадьпрові в народній творчости– піснях, леґендах, приказках, гаданках ітп.є величезный обєм різнородных інформацій о народї, о вшыткых сторонахёго жывота почасмногых сторіч.

Надрукованы авторами народны перлы переданыподля граматікы Івана Гарайды (1941 рік), она найвецешырокозєдинять многы русиньскыдіалекты і лїпше як остнї принимать ся в сучасности.В цїлім мож поважовати, же русиньскыйязык – то самобытне„славяньске есперанто.“ Не нагодно, же і теперїшнїй підкарпатьскый Русин, якый знає і сохраняє язык своїх предків, без проблемів порозумить ся з будь-якым Славяном.

Свою фолклорну книжку М. Кемінь та М. Завадяк як правы патріоты родного краю присвятили будучому сторічю Сен-Жерменьского договору. На кінцї того выданя споминають ся вызначны події історії, кідь у 1919 роцї світовеобщество міджінародным документом закріпило повну незалежность Чехословакії, в тым чіслї з автономнов теріторіовРусинів на юг од Карпат (Підкарпатьска Русь). Про народ Підкарпатя то мало історічне значіня – світовы держави офіціално узнали Русинів за самостатну народность, яка жыє на землї своїх предків. Тота радость народностногоузнаня трывала недовго. Комуністічный совєтьскый режім на челї зо Сталіном, окуповавши новы теріторії за Карпатами, зневажыв Сен-Жерменьскый договор і заказав народность „Русин“.Тот ганебный сталіньскый заказ, нажаль, фунґує і дотеперь, уж в новій Українї. А то притім, же снажіня підкарпатьскых Русинів до самовызначіня як у минулости, так і теперь суть збавлены будь-якого сепаратізму і мають за цїль лем протистояти асіміляції, абы захранити себе як окреме етнікум із многосторічнов културов, материньскымязыком, звыками і іншыма народныма цїнностями.

Фолклорна книжка Михайла Кеміня і Михайла Завадяка заслужыть собі увагу тым, же нелемв ній позбераный оріґіналный матеріал з устной народной творчости Мараморощіны, але і помагать чітателёви лїпше зрозуміти русиньску ідею, сторгнути чуджій ґерок сепаратізму, якый вперто дають на русинство ёго опоненты.