27. семінар карпаторусиністікы

Бандеровцї на северовыходнім Словеньску (1945 – 1947) – міфы, факты, пропаґанда – з таков назвов ся одбыв 14. мая 2014 уж 27. семінар карпаторусиністікы, орґанізатором котрого є Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Уж по другыраз прияв позваня выступити історік доц. ПгДр. Міхал Шміґель, ПгД., з Філозофічной  факулты Універзіты Матєя Бела в Баньскій Бістріцї, котрый ся шпеціалузує у своїм баданю на темы оптацій, як і на темы бандеровцїв і УПА (Україньской повсталецькой армады). Авізована тема прикликала на семінар многых, котры ся данов проблематіков інтересують. Свій інтерес презентовали і богатов діскузіов, котра наслїдовала позад презентації, збогаченой і куртым документарным філмом. Тема была нелем інтересна, але ай значно шырока. Многе было невыповіджене, невысвітлене. З той прічіны сьме вырїшили попросити доц. Шміґеля о інтервю. Ту суть ёго одповідї.

  • З якым цїлем реалізовали бандеровцї спомянуты Вами три рейды на теріторії выходной Словакії тїсно позад скінчіня другой світовой войны? Высвітлийте чітателям, што значіть термін РЕЙД?

М. Ш.:– Україньска повсталецька армада (УПА), тзв. бандеровцї (подля воджатая Штефана Бандеры – позн. ред.) взникла іщі в періодї другой світовой войны на теріторії западной Україны на імпулз бандеровской Орґанізації українскых націоналістів – ОУН(Б) і реалнї представлёвала третю воєньску силу міджі наступляючов совєтьсков Червенов армадов (ЧА) і окупачным гітлерівскым войском. Посланём той повсталецькой армады быв бой проти окупуючому войску (ці нїмецькому, або совєтьскому) з цїлём вытворїня незалежной україньской державности, ай кідь тот бой не одповідав реалным силам, можностям і ґеополітічным условіям. Была то властнї партізаньска армада, котра продовжовала у своїх акціях ай по скінчіню войны, але часточнї змінила своє посланя. Веджіня ОУН(Б), респ. в юлу 1944 вытворена Україньска централна ослободжуюча рада (УЦВР) предпокладала, же скоро прийде к політічному конфлікту міджі главныма членами антігітлерівской коаліції і розгорить ся далшый воєньскый конфлікт міджі США/ Великов Брітаніов і Совєтьскым союзом. Предпокладали, же тот конфлікт бы їм міг допомочі к здобытю незалежности Україны. Україньска ілеґална армада мала зато надале быти приправлена на веджіня войны протів совєтьскому зряджіню на етнічных теріторіях Україны. Притім вызывала совєтьскы републікы, а таксамо країны середнёй і южной Европы к сполочному бою против большевізму, проникаючому до того простору в повойновых роках, а то в тзв. „Фронтї покореныхі огроженых народів середнёй і выходной Европы‟. (тоты „вызвы‟ ся власнї наывають рейды – позн. ред.). На тім містї буду цітовати, же подля новой концепції УЦВР: „К фронту покореныхнародів СССР придає ся ай новый фронт огроженых народів середнёй і южной Европы, котры были „ослободжены‟ Червенов армадов спід нїмецькой окупації. Перед тыма народами в повній важности стоїть вопрос револучной обраны проти снагам Сталіна припоїти їх к СССР. Зо споїня тых двох фронтів вытворить ся блокпокореныхі огроженых народів, што в дослїдку їх револучных намагань поведе ід повалїню союзного арешту народів і настолїню слободного жывота на руїнах сталіньской тіранії. Покорены і огрожены народы і їхослободительско-револучна война є єдным з найважнїшых елементів днешнёй сітуації. Завтра і в будучности їх значіня буде ся підвышовати, абы конечнї світовый сістем перетворили у свій проспіх‟.

Подля УЦВР народы середнёй і выходной Европы, котры ся одчули в „большевицькім ярьмі СССР‟ мали ся стати стратеґічныма партнерами в бою україньскых повсталцїв за оброджіня україньской державности. Якраз в споїню зослободительскымарухами тых народів мав быти зніченый большевіцькый „імперіалістічный став‟ і выбудованый новый міджінародно-правный сістем, операючій ся о прінціп народного самовызначіня. Прото в процесї боя проти совєтьскому сістему в реґіонї, веджіня ОУН і УПА од року 1945 волить тактіку тзв. рейдів (пропаґачных акцій). На теріторії сусїднїх держав высилать шпеціалны оддїлы УПА, котры орґанізвали міджі містным жытельством розлічны формы політічно-пропаґачной роботы. Як увів єден з ідеолоґів україньского руху Осиф Дяків: „Таков путёв УПА інформує о бою україньского народа за слободу, і о скуточнім жывотї в СССР...‟ Практічныма кроками были якраз спомянуты мнов на лекції три рейды україньскых оддїлів на теріторії Білорусії, Литвы, Польщі, Румунії і Чеськословакії (Словакії). На теріторії Словакії были зреалізованы два рейды – в авґустї-септембрї 1945, і в апрілю 1946. В юни-новембрї 1947 быв зреалізованый пересун (таксамо з пропаґачным наміром; мож го означіти за третїй рейд) трёх сотнїв з юговыходной Польщі через теріторію ЧСР до америцькой окупачной зоны в Нїмецьку.

  • В бывшім Чеськословеньску были бандеровцї вниманы крайнї неґатівно – як екстремістічны україньскы націоналісты. Як внимали бандеровцїв у тім часї на Українї?

М. Ш.:– Беспохыбы в періодї рейдів а ай нескорше были бандеровцї офіціалнї презентованы в тогдышнїм Чеськословеньску як „банда врагів, злодїїв і терорістів‟, котра проникла на теріторію із сусїднёй Польщі. То але не была правда. Інтересне притім є, же самотны україньскы партізаньскы стратеґове внимали Словакію позітівно. Україньске жытельство западной Україны і юговыходной Полщі внимало бандеровцїв неєднозначнї. Часть жытелїв їх підпоровала (інакше бы як партізаньска армада не могла єствовати до року 1950), друга часть жытелїв ся од їх роботы діштанцовала (главнї в дослїдку совєтьскых паціфікачных акцій на западній Українї). В юговыходній Польщі – на Лемковинї были вниманы як оддїлы самообраны, котры ся поставили на одпор проти антіукраїньскым (антірусиньскым) акціям, проти польскым бандам і проти выселїню Лемків і Бойків з їх одвічной домовины.

  • Як їх актівіты аналізують історіци з країн, на теріторії котрых УПА дїяла?

М. Ш.:– Проблематіка УПА – тзв. бандеровцїв на теріторії Україны, Польщі і бывшого Чеськословеньска в часах другой світовой войны і курто по нїй належить міджі темы, котрым ся днесь говорить контроверзна проблематіка. Основа єй контроверзности є в проблемі інтерпретації. Закы до року 1990 ся тема высвітлёвала дость єдностраннї, позад паду желїзной опоны єй выклад набрав веце, часто протиходных дімензій, причім выкликав, містами аж остры полемікы, а то міджі польсков і україньсков історіоґрафіов. Накілько феномен актівной резістенції україньского націоналістічного руху засяг ай до повойновой історії бывшого Чеськословеньска, ай ту ся обявили голосы, котры настолили потребу може істой ревізії публікованых інтерпретацій. То в істім періодї мотівовало ґрупу словацькых історіків ініціовати научне баданя і наново отворити тот фраґмент народной історії. Выслїдком баданя было дакілько публікованых робот, котры вказують на неправилне тлумачіня і інтерпретованя  проблематікы чеськословеньсков історіоґрафіов сперед рока 1990. Так ся отваряють новы дімензії той інтересной, хоць ай комплікованой і контроверзной темы.

Бісїдовала: К. КОПОРОВА, фоткы: П. Медвідь.

 

 

 Фоткы:

1. Часть публікы 27. семінара карпаторусиністікы, котрый ся одбыв на Пряшівскій універзітї (ПУ) в Пряшові 14. 5. 2014.

2. За верьх столом 27. семінара были одбнорна асістентка Інштітуту русиньского языка і културы ПУ у Пряшові ПгДр. К. Копорова, ПгД., котра вела семінар і головный реферуючій, історік доц. ПгДр. М. Шміґель, ПгД., з Філозофічной  факулты Універзіты Матєя Бела в Баньскій Бістріцї.

3. Далша часть публікына 27. семінарі, котрый быв присвяченый інтересній і котроверзній темі Бандеровцї на северовыходнім Словеньску (1945 – 1947) – міфы, факты, пропаґанда.

 

Go back