120. рoків од народжіня лемківского інсітного маляря Никифора Криніцького (Епіфана Дровняка)
21. мая 2015 минуло 120 років од дня, коли в Криніцї народив ся єден з найвызнамнїшых представителїв наівного (інсітного) вытвартного уменя – Никифор Криніцькый (властным меном і призвіском Епифан). Народив ся на Лемковинї, т. є. в северозападній части Карпатьской Руси, котра тогды цїла належала до Австро-Угорьска.
О Епифанови Дровнякови мож найти на інтернетї велё інформацій. Найвеце тых о вытварным уменю Никифора, ку котрому менї – як вытварным некритікови, або немалярёви – тяжко ся высловити. Зато днесь повім меньше о Дровнякови-малярёви, а веце о малярёви-Русинови.
Дровняк – вытварный умелець
Епифан Дровняк пришов на світ як неманжельска дїтина Евдокії Дровняк, Лемкынї, котра занимала ся прятанём в криніцькых купельных пензіонах. Бідне дїстинство, а і статус неманжельской дїтины, не доволили Дровнякови здобыти освіту. Быв фізычнї ґанчованый, бо невыразнї бісїдовав, мав у в голові свій образ тогдышности, котрый переливав на папірь, обал зошыта, кавалець полотна, на котрых міг по своёму намалёвати ёго верзію світа.
Найстаршы знамы малюнкы Епифана Дровняка походять сперед 20. років ХХ. стороча. Сучасны крітікы видять великый проґрес Дровняка од тамтого часу. На ёго роботах видно поправляня неправилно положеных леній, корекцію перспектівы, што свідчіть о великім талентї того самородного лемківского умелця. Але ёго ґеній у 30. роках видять іншы умлцї і меценашы уменя, котры приводять го до найвекшых ґалерій Европы – од Львова по Паріж.
Але Дровняк дальше жыє в бідї (кус ся му полїпшыло при кінецю жывота, але лем „кус”). Дальше просить о скыбку хлїба, о папірь, на котрым бы міг малёвати, о кажду поміч. Сидить на своїм облюбенім місцю на крьницькім корзї, продаючи свої творы турістам, котры часто підпорюють го сімболічным грошом, лем жебы ся од них одчіпив, беручи купленый образок і шмаряючи го одразу до найблизшого коша.
Карьєра Дровняка (а при тым лїпшый матеріялнЫй статус) іде допереду од кінця 40. років ХХ. ст., коли по выставах у престіжных ґалеріях Европы, в тым чіслї і в паріжскій ґалерії Діны Верні (1959), найвекшы світовы ґалерії отваряють перед ним свої просторы.
Епифан Дровняк вмер 10. октобра 1968 р. у Фолуші, а похованый є в Криніцї.
Дровняк – умелець з Австро-Угорьска
Кількість названь, псевдонімів і імен Дровняка може давати велё на задуманя. Напевно похрещеный бы меном Епифан, але потім, коли уж зачав малёвати, сам ся назвав Нетифором. Пак, підписуючи свої творы, придавав іщі призвіско великого польского маляря, называючы ся Нетифором-Матейком. Істо знав о тім, што то псевдонім? Може хотїв быти приватно Епифаном Дровняком, а світу ся вказати як Нетифор?
Плаґат ёго варшавской выставкы з 1949 р. інформує, же автором є “Йоан Никыфор” (Jan Nikifor), а в 1963 р. Епифан Дровняк остає урядовым рїшынём Никыфором Креницкым (Nikifor Krynicki). Наконець в 2003 р. Раённый суд в Мушынї вертат лемківскому ґеніёви ёго правдиве мено і призвіско – Епифаён Дровняк.
Дровняк – Австрияк-Мадяр (Австро-Мадяр?), Поляк, Русин, ці Українець?
Зродженый із глухонїмой, бідной Русинкы умелця, народженый іщы за часїв Австро-Угорьсдка, не міг мати так великого таланту, кідь плинула в нім лем русиньска кров… Зато дотеперь находиме такой во вшыткых джерелах інформацію, же Дровняк был Поляком лемківского походжіня. Ёго мати была Русинков, але отець – наісто мусив быти польскым умелцём.
Довгый час ся говорило (тота леґенда пошырёвана є і днесь),же вітцём быв єден із Ґєримскых, часто приходящіх до Криніцї, жебы ся поряднї напити і поряднї… Но так, але жебы… з глухонїмов жебрачков, носячов воду до татмышнїх пензіонів? Великый польскый малярь Ґєримскый мусив бы быти добрї (а і довго) напитый, жебы мати романсу з Евдокіов Дровняк.
Початок карьєры, кідь бы так назвати ёго жывот, Епифана Дровняка припадать на 20. і 30. рокы ХХ. стороча. То період, коли по 123 роках забраня, ІІ. Польска републіка зась обявує ся на мапі Европы. Але жебы зліквідовати основне попертя новой державы і зміцнити свою позіцію, треба їй якнайвеце народных героїв. Зато, вызнамный Русин кус не пасує до міцно „патріотічных” настроїв міджівоєнного періоду, в котрім о Лемках часто ся пише о “забытых Поляках”, не позераючі ани на то, же тогдышня держава коротко підпорёвала лемківскы еманціпачны снажіня.
Дальша часть „карьєры” Дровняка проходить вчас і по проведеній комуністами акції “Вісла”. Епифан Дровняк, ґеніялный „польскый” примітівный малярь, тыж остає, не знати чом, выселеный. Судба го шмарила під Щетін (а по правдї – шмаряла, бо выселяли го трираз і трираз до Криніцї вернув ся піше, або годным транспортом).
Непокірный ґанчованый пан із ґрекокатолицькым хрещінём по 1947 р. зась не міг офіціялно быти Русином, бо такой вшыткы, котры не были запланованы до експресной асімілації на місцю, остали выселены, а, окрем того, комуністы выкреслили Русинів із комуністычной листины допущеных до екзістенції народів. Зато, найперше остав Яном Криніцкым, жебы потім офіціално на наступных сорок років быти Нікіфором Криніцкым.
Політічны переміны 1989 р. приносять надії, предовшыткым в обшырї направлїня кривд, комуністыных провин, але дають тыж можность задумати ся над „польскым” дотеперь умелцём.
На внесок Объєднаня Лемків (україньской орґанізації, зареґістрованой в 1990 р. як реакція на основаня в 1989 р. русиньского Стоваришыня Лемків), справа Никыфора Креницкого трафлять до суду. Внескодавцї (при спертю зо стороны Стоваришыня Лемків), покликуючи ся на матрику народжіня Епифана Дровняка та реляції свідків, підтверджаючих, же Дровняк і Криніцкі то єдна особа, привернули світу правду о ґенію наівной штукы.
Не треба было довго чекати, жебы давным „польскым” умелцём заінтересовали ся „іншы”. Тото, же іщі у многых джерелах чітаме, же быв Поляком лемківского походжіня, уж єм писав. Теперь, входячи на сайты, котры повинны чітати лем „свідомы” того кроку, дізнаєме ся, же півсвідомый зовнїшнёго світа Лемко, народженый в Австро-Угорьску, будучій потім Поляком, днесь може быти докінця „свідомым” Українцём із Лемківщіны.
Інтересує ня, як на тото зо своёй перспектівы (а хосновав ю наш умелець ґеніално) позерать з горы сам Епифан Дровняк-Никыфор?
Боґдан ҐАМБАЛЬ