Леґенды знають правдї і пошкодити

(Горсть думок ку святкованю Днїв Габуры, котры того року были 5. – 6. юла.)

Хто бы з нас на выходї Словеньска не познав русиньске село ГАБУРА. Гордять ся ним нелем родаци, але і жытелї з близкой і оддаленїшой околіцї. Но треба рівно повісти, же в передї інтересу домінує містечко Міджілабірцї, тыж і назва рікы Лаборець, што є про етімолоґію слова барз важный языковый факт.

 

Подля леґенды і з поколїня на поколїня жывой традіції русиньскы жытелї споёвали тоту назву з меном князя ЛАБОРЦЯ, котрому Габурчане вєдно зо жытелями лабірьской долины праві на тогорічных Днях Габуры проявили велику почливость одкрытём аж пять метровой бронзовой сохы, котра стала нелем окрасов Габуры, але і покровителём ці охранцём цїлого реґіону, того прекрасного природного оточіня, де лем око чоловіка довидить.(Два і пів метра высока епоксідова соха в Габурї уж стоїть і представлять інтересне пластічне зображіня князя Лаборця.)

 

Ці тому так наісто і было, з многых інформацій, не все правдивых, ся дізнаєме, же в роцї 903 на берегу рікы Свіржава угорьскы войска го забили, а на ёго почливость містны жытелї звічнили ёго мено нелем в назві рікы Лаборець, але і в довгорічній традіції поужыванём як інтересной леґендарной пригоды. А доколи леґенда буде леґендов, доколи будуть в леґендї выдуманы росповідї о історічній, або інакше знамій особі ці події, до тогды тот літерарный жанер буде інтересный, але мало реалный і правдивый. Габура є того іщі і днесь актуалным прикладом.

Наш знамый історік, проф. ПгДр. Фердінанд Улічні, др. н., котрый веце років діяв на Філозофічній факултї днешнєй Пряшівской універзіты, у своїй книзї „Dejiny osídlenia Zemplínskej župy“  (Michalovce: Zemplínska spoločnosť, 2001) приносить о Габурї лем короткы інформації, котры ся тыкають єй історії. Суть скромны, але сполягливы. Перша писмова справа о єй заложіню є з року 1543 a было то з причіны володїня ту землепанів Друґетовцїв.

 

В найстаршых жрідлах ся уваджать в подобі „HABURA, HALBURA, HABWRA i HABUR“. Тоты назвы можуть быти споєны з місцём, на котрім была осада заложена, або і з меном давного заселителя, котрый за проявлену актівность при выбудованю дость великой осады быв оцїненый істыма привілеґіями, наприклад міг ся стати і дїдичным рихтарём осады, при взнику котрой му помагали ай ту жыючі шостісы-заселителї. Тадь у роцї 1600  в Габурї было уж 45 хыж про підданых, фара про православного попа і церьков. В тім часї была найвекшым селом, скоро аж „селиском“ в цїлій околіцї з волошско-русиньскым жытельством.

 

Зато і в так короткім поглядї назва села ГАБУРА ся нам явить як барз стара і скоро ніч неговоряча. На споїня ёго первістных назв, котры сьме высше спомянули, нас наводять і доднесь жыючі дакотры призвіска в нашім земпліньскім реґіонї. Дїдовизнов стали нелем землї, але і мена. З многых опублікованых ня заінтерсовали главно: Габура, Габурай, Габурчак. Їх фонетічне зложіня є скоро таке саме як первістна назва села.

 

Інтересне є, же професор Улічні, нияк не споминать князя Лаборця. Про Міджілабірцї має лем конкретну назву дану ґеоґрафічным положінём осады: „... над стыком двох корыт Лабірця, котрых втогды назвали ВЕЛИКЫЙ ЛАБОРЕЦЬ і МАЛЫЙ ЛАБОРЕЦЬ.“ В писмовых записах од16. стороча ся реґуларно споминать в мадярьскім фонетічнім прояві як ПОЛЕ ЛАБОРЕЦЬ і з далшыма назвами: “KYSLABORCZ“ з року 1543,  „MEZEWBROD“ з року 1548, „MEZEWLABARCZ“ з того істого року, але і в подобі „MYEDZYLABORCZ“.

 

Tілько уводить Фердінад Улічні і з моїма приватныма поглядами. Іншый, днесь уж наісто научный погляд на тоту проблематіку приносить проф. ПгДр. Шімон Ондруш, др. н., якый у своїм творї „Odtajnené trezory slov“ (Matica slovenská, 2000), подає на сторінках 21, 22, 23, на основі прісных научных крітерій, днесь уж сполягливу етімолоґію (походжіня) назвых рікы „LABOREC“.

Нажаль, стрічаме ся і з поглядом, же ріка лаборец( здїдила назву по вызнамній історічній особности, по капітанови Лаборцёви, але тыж і подля князя Лаборця. В Анонімовій кроніцї ся споминать воєвода Лаборц, котрый обсаджовав Земплін.

 

Тота теза о назві рікы Лаборець є лем фоклорным дїлом і неподаренов фантазіёв дакотрых мадярьскых языкознателїв, як наприклад „Györdy – Györgfy“, котры ся не ганьбили облечі Лаборець і до мадярьского языкового шматя: „LABORCZ, LABORC“!

 

Лемже етімолоґія рікы Лаборець не односить ся ку ниякій історічно вызнамній особности, а ані не споєна зо священником, але ані князём, воєводом ці капітаном!

(...)

 

Така є правда наукы, до котрой не патрять ниякы гіпотезы, ані фоклорны шпекулації. Але такы были погляды нашых давных мудрых предків, а мы іщі довго будеме їм дяковати за захованя барз взацного фоклорного богатства. То маме на мыслї, публікуючі тоту статю, односно і жытелїв Габуры, котры хоць в подобі фоклорній, з великов почливостёв передають тоты взацны цїнности своїх предків тым, котры жыють і тым, якы придуть по нас... Абы все лем до красы ся облїкав їх родный валал, їх і наша ГАБУРА, єй родны землї. Але, не забывайме предці лем на то, же леґенды знають даколи правдї і пошкодити.

 

(Скорочено.)

 

Проф. Мґр. Михал ФРАНКО, член Словеньской языкознательской сполочнпости і Сполку словеньскых писателїв, Удавске 

Go back