Лемковина гостила Камюнчан
20. авґуста 2015 прошла прогулька по Лемковині ґрупы жытелїв села Камюнка на Пряшівскій Руси. Участникы прогулькы попозерали старе місто Мушына, котре даколи находило ся під властю краківскых римокатолицькых єпіскопів і было польсков енклавов на етнічній русиньскій теріторії той части Карпатьской Руси, хоць в самій Мушынї жыли Русины, але были в меншынї.
То в Мушынї в 25. юна 1678 р. на вершку званім Шыбеничный былоспалено обвинену з чарів русиньску зілярьку Анну Дудиху, котра мала быти винна за довготырваючу спеку.
Далше ексурзія продовжала в найстаршій на западній Лемковинї церькви св. Якова в Поворознику, датованой роком збудованя 1600, яка до державного реґістрабыла записана 26. юна 1961 року, a од 21. юна 2013 року находить ся на Листїсвітовой дїдовизны Унеско. Вецефотоґрафій той прекрасной церькви, авторства Каміла Палюшка, найдете на нашім порталї (позерай інде).
Наступным пунктом прогулькы була Криніця, заложена РусиномДанькоміз Містка (днесь Тылич) в 1547 рпцї, котра є знаным у світїі купельным містом з мінералныма водами, але тото містечко давно і теперь было важным русиньскым центром.
Находять ся ту три лемківскы церькви, дві стары і єдна сучасна. Стары церькви то мурувана, положена в части званій Криніця-Село, грекокатолицька церьков св. Петра і Павла, збудована в роках 1872 – 1875 і грекокатолицька деревяна церьков Покровы Пресвятой Богородіцї (днесь римокатолицькій костел), збудована в роках 1887 – 1888 в Солотвинах (колись было то одділене од Криніцї село) і новый православный храм св. Владиміра, збудованый в роках 1983 –1996.
В Криніцї народили ся знамы Русины, м.ін. митрополіта Йосиф Сембратовіч (1821 – 1900), барз шанованый міджі Лемкаєми владыка грекокатолицькой перемышляньской єпархії і Епіфан Дровняк (знаный шырше як Никифор Криніцькый, 1895–1968), вызнамный лемківскый представительнаівного малёваня, знамый у цїлім світї малярь-примітівіста, котрого 21. мая т.р. припоминали сьме (позерай інде). В Криніцї находить ся Музей Никифора, ёго памятник з лемківскым підписом і гріб на старім цинтерю.
В Креніцї діяві Мефодій Трохановскый (1885 – 1948), вызнамный сполоченьскый діятель і єден із основателїв Лемко-Союзу, перенаслїдованый польскыма властями за прихыльность к Рускій народній республіцї Лемків, а потім НКВД, автор першых у міджівойновім періодї учебників про наукы лемківского языка і ініціатор введжіня лемківского языка як предмету до сістемы основного шкільництва в 30-ых роках ХХ. стороча (позерай інде).
І днесь Криніця є важным пунктом на мапі сучасного русиньства. Од початку 80. років ХХ. ст. жыє ту, творить і робитьПетро Мурянка-Трохановскый, вызнамный лемківскый-русиньскый поет, писатель, композітор, учітель, редактор двомісячника «Бесіда», автор многых важных про русиньске народне усвідомлїня творів, сполоченьскый діятель, дяк і діріґент містной православной парафіі св. Владиміра, в котрій, як єдній з невелёх в Польщі, деякы части богослужінь (Апостол, Євангелія) чітаны суть в лемківскім языку. В притворї церькви находить ся таблиця, написана по русиньскы.
На прогульку з Пряшівской Руси до Лемковины выбрали ся Камюнчане, а посеред них находив ся Юрко Єдинак – староста села Камюнка і Мартін Караш – бывший член Світовой рады Русинів і шеф Світового форуму русиньской молодежи. Вірьме, же Камюнчане на Лемковинї малидобры зажыткы.
Демко ТРОХАНОВСКЫЙ