10-річный юбілей часопису Артос

Коли переходиме коло новинкового станку і видиме множество новинок і часописів, нападе нас може і така думка: „Ці тото вшытко дахто чітать, ці то мать змысел нукати таке множество пресы.“ А може так подобно дахто роздумує, ці мать змысел в теперїшнїм часї нукати таке множество хрістіаньскых часописів, ці ся докінця оплатить выдавати в русиньскім языку хрістіаньскый часопис.

Якбы одповідёв на тот вопрос є писмо благореченого Павла ку десятьрічу новинок „Русское слово“. Ёго высловлїня нукають нелем одповідь, но дослова повзбуджують ку росшырёваню русиньской і єдночасно хрістіаньской пресы.

Того року і наш часопис Артос святкує округлый юбілей – десятьріча свого публікачного діятельства про Русинів-ґрекокатоликів. А зато най слова владыкы, благореченого Павла адресованы  новинкам „Русское слово“ (позн. ред.: были то новинкы-тыжденник, котры выходили у Пряшові в роках 1924 – 1938 і были близкы к Пряшівскій ґрекокатолицькій єпархії) потїшать і сердця теперїшнїх нелем русиньскых чітателїв нашого часопису.

Перед 10 роками было выдруковане перше чісло „Русского слова“ з посланём „За Бога і за народ“. В тых словах є обсягнуте то, што є про чоловіка найцїннїше, найсвятїше. Без тых двох слов не може быти чоловік наповненый, ани доконало щастливый. Зато „Русское слово“ за десять років свого єствованя выповнило цїнну задачу – намагало ся выбудовати в сердцях своїх чітателїв любов і вірность ку Богу, ку Хрістіаньскій католицькій Церькви, і любов і одданость к отчізнї, ку своёму підкарпатьскому народу. (...) Ходять коло нас і нападають нас із каждого боку, хотять нас позбавити найцїннїшой рїчі – нашой ґрекокатолицькой віры. Хотять нам одобрати наше народне усвідомлїня і нам так милый язык, котрый сьме ся научіли од нашого отця і нашой матери. А з радостёв можеме конштатовати, же нашы траплїня і жертвы при выдаваню „Русского слова“ за десять років не были страчены і безуспішны...

Окрем святой котолицькой віры „Русское слово“ буде і в другім десятьрічу служыти отцовщінї і карапаторуському народу. Ёго посланём буде і надале културно просвіщати, народно усвідомлёвати Русинів, все в католицькім дусї і в тім языку, котрому найлїпше розумлять, котрый тримають за свій, котрый люблять, котрым бісїдують...

Нашы усвідомлены вірници мають смотрити на „Русское слово“ і в будучности з любовлёв і довіров, як на свої новинкы, котры приносять великы жертвы за них, за їх вічне і дочасне благо. Вставайме до ряду, берьме ся до роботы, жебы стихотворцї наступного десятьріча могли заспівати, же „Підкарпатьскы Русины уже оставиль глубокый сон“.

Дай, найласкавішый Господи Боже, і нашому Артосу до далшых десять років силу підкріпляти душы ґрекокатоликів-Русинів і привести їх ку вічному блаженству.

Редакція Артоса

Ку тій ґратулації ся приєднує і наша редакція.