Наш літературный русиньскый язык у праксї

Русины на Словеньску 27. януара 2015 ославили 20 років од кодіфікації свого языка. Сміло можеме повісти, же to є їх найвекше дїло 20. стороча, бо через нёго ся може якостно розвивати і реліґійный жывот народа. Так бы тому мало быти. Но є тому справды так?

 

Русиньскій інтеліґенції ся за 20 років не подарили дві фундаменталны річі: розвинути своє русиньске народностне школство і в церьковнім жывотї русиньскый літурґічный язык . Де є причіна неуспіху? В людях. В орґанізаціях? В народностній політіцї державы і Церьквы?

 

На каждый вопрос бы ся дала написати інтересна статя, но я ся хочу дотулити лем дакотрых аспектів  народностного і церьковного жывота.

 

Реалностёв оставать, же русиньскый язык скодіфіковыный є, мать свій словарь, ґраматіку і інштітут, котрый ся о нёго старать. Є то красна і прємна бісїда. Вшыткым крітікам русиньского языка од выходу по запад треба припомянути, же Русины, котры суть без своёй державы, не потребують максімално розвивати розсяг свого языка так, як народы, котры державу мають! Русины не потребують писати у своїм літературнім языку хімію, біолоґію, математіку, медіціну, молекуларну фізіку ... Свій язык потребують про културный і богослужебный жывот. Превеликы языковы цїлї їм не треба. Народом але суть і без властных граніць і намагають ся ним зістаним і далше. А народ мать право быти такым, якым хоче. Проблем є але інде! Ани тото мало, што потребуєме на сохранїня своёй ідентічности, ёму не каждый хоче дожычіти.

Найвеце мудрують  домашнї Русины-Українцї, котры в Русинах ноторічно видять якус голузку україньского народа і не знають порозуміти, же вшыткы остатнї славяньскы народы – Росіяне, Білорусу, Поляци,Чехы, Словаци, Булгаре, Хорваты... суть голузками єдного славяньского народа. Барз скоро забыли нато, же не є тому так давно, же Українцїв цїлый світ тримав за голузку російского народа ... А признайме – половина Україны доднесьприєдную Русинів ку собі, културно на них перазітують, перманентно їх атакують, но їх бою проти словакізації ся лем призерають. Радше відять Русина засімілованого, як усвідомленого. Кідь бы Русины за своє не боёвали, уж бы їх на Словеньску не было. Є тыж на задуманя, чом ся на цїлім Словеньску не служыть ани ціла єдна літурґія по україньскы ...

Дожычіти Русинам не хотять ани їх Церькви – Православна і Ґрекокастолицька. Ани єдна, ани друга дотепрь не доказала своїм вірникам отворити дверї до літурґічного русиньского языка. Хоць пряшівска єрархія не повіла нїт а не атакує Русинів, тото, же не ініціює русиньскы переклады і же ани єден священик не практізує в богослужебній сферї нич русиньске, свідчіть, же не є воля язык прияти і хосновати. Дакотры православны священици призвнаваюти, же русиньскы богослужербны переклады в їх Церькви доднесь блокує україньска ідея з тоталітных часїв. Но православны Русины ся іщі можуть дочекати свого, бо потреба материньского языка переможе над каждым конзерватівізмом або ідеолоґёв, і так вірници можуть мати наконець послїднє слово.

 

Ґрекокатолицька єрархія – уж од 1968 року – не мать охоту зачленити русиньскый язык міджі богослужебны языкы ... Тота неохота є спроваджована кріком і карныма напомемнутями русиньскых священиків. Русиньска літурґія є заказана днесь, завтра і ... Русиньскому народу не дали ани лем шанцу!

 

Є то болестне конштатованя уж лем зато, бо довгы стороча русиньскый хлїбик „свого права“ смакує многым, лем бідному Русинови з нёго не зістало скоро нич. Но не треба нияк раз  падати духом. Русины ся істо дочекають свого, но наконець є то все Дух, котрый дїє, як він хоче.

 

о. Франтїшек КРАЙНЯК, Камюнка ,(Артос, ч. 1-2015)

Go back